001
Академік Грищенко Валентин Іванович та Дахно Федір Власович в лабораторії репродукції людини  
001
Академік Грищенко Валентин Іванович в лабораторії репродукції людини м.Харків 
001
Перша дитина "з пробірки"
001
Академік Грищенко Валентин Іванович  та  перша дитина "з пробірки"

Вперше спробу створити українську асоціацію репродуктологів зробили в 1992 році, при проведенні симпозіуму з міжнародною участю «Репродукція-92» створили Асоціацію репродуктологів України - АРУ. Президентом АРУ був обраний професор Дахно Ф.В. У 1999 році у зв'язку із змінами в законодавстві була проведена перереєстрація та змінено назву організації на «Об'єднання репродуктивної медицини» - ОРМ.

У жовтні 2005 року у Львові на конференції було прийнято рішення про перереєстрацію ОРМ в Українську асоціацію репродуктивної медицини (УАРМ). Асоціація об’єднала в своїх рядах більшість закладів охорони здоров’я України, які займаються ДРТ, незалежно від форми власності. Президентом УАРМ був обраний проф Юзько О.М.

Стаття Дахно Ф.В. "Розвиток допоміжних репродуктивних технологій в Україні"

Ф.В.Дахно, Інститут репродуктивної медицини, Київ

Чим визначається  межа, після якої почався розвиток Допоміжних Репродуктивних технологій (ДРТ)? Думаю, на це питання немає однозначної відповіді. Вважається загально прийнятим 25 липня 1978 року, коли в Англії народилася перша в світі дитина після зачаття ін вітро. Але ж цьому передували багаторічні спроби спеціалістів різних країн отримати ооцити, запліднити їх ін вітро, перенести в матку і чекати розвитку вагітності. Якщо всі попередні сподівання та прикрі невдачі залишити для історії, глибоко подихати, щоб відійти від безкінечних стресів, можна вважати, що ДРТ в бувшому Радянському Союзі, де дозвіл на проведення запліднення  ін вітро (ЗІВ) отримали Москва, Ленінград і Харків (1980), починаються з народженням дитини в 1986 році в Москві. В Україні перша дитина після  запліднення  ін вітро (ЗІВ) народилася в Харкові 19 березня 1991 року.

Цьому успіху передувала напружена робота як окремих ентузіастів, так і цілих колективів. Звичайно, прийде час і всі учасники будуть названі поіменно. Але так сталося, що піонерські центри біорепродукції і лабораторії, які починали цю справу, значно трансформувалися, їх керівники і співробітники, від діяльності яких кінцевий результат часто залежав більше, ніж від самих керівників, стали засновниками нових успішних центрів.   

Цей процес, на жаль, далеко не завжди протікав безболісно, тому не варто зупинятися на ньому. Важливий результат: на середину 2007 року в Україні успішно діє 18 центрів ДРТ. Звичайно, деякі з них мають багато пацієнтів, інші – мало; окремі центри використовують весь спектр методик ДРТ, інші тільки одну, чи дві; у одних висока частота настання вагітності (ЧНВ), у інших тільки великі надії на високі результати; є центри , які мають власний солідний досвід, інші поки вимушені спиратися на чужий.

Не буде помилкою стверджувати, що спільним для всіх центрів ДРТ є  „елітність” – і в сенсі використання високих технологій, і у відношенні до кваліфікації співробітників, і в надзвичайно важливому на сьогодні комерційному аспекті.Так сталося, що крім стоматології, мало яка сфера медицини на цей час в господарському відношенні настільки ж самостійна, незалежна від бюджетного фінансування, як сфера лікування безпліддя. Звичайно, це викликає певні напруження по високій відповідальності , проте дає більшу свободу в виборі методів лікування та послуговує могутнім стимулом для подальшого росту. Практично всі центри сповідують принцип: „Зупинився – значить відстав”. Постійно ведеться удосконалення технологій, поновлення парку високо специфічних приладів, обладнання, лабораторного оснащення, підготовка і удосконалення кваліфікації персоналу. Проте ці обставини, на жаль, викликають інколи нездорові ревнощі з нечистоплотними прийомами  виживання конкурентів. Хочеться вірити, що це тимчасове явище швидко відійде в історію.

Думаю, треба радіти першим крокам по оплаті за рахунок бюджетних коштів 600 селективних програм ЗІВ в спеціально акредитованих для цього центрах. Навіть якщо їх результативність по ЧНВ нижча, ніж в деяких госпрозрахункових центрах, сам факт позитивного втручання держави в розвиток високих технологій програм ДРТ заслуговує найвищої оцінки. Відомо, що сама дальня дорога починається з першого кроку.

Думаю, буде доречним звернути увагу на деякі моменти:

  • Не можна вважати правильним закріплення права на бюджетну фінансову підтримку за центрами без врахування досвіду і ЧНВ в методиках ДРТ;
  • Це порушує право громадян на отримання якісної медичної допомоги (спеціалісти будуть освоювати технології, використовуючи можливо єдину виділену квоту, проте пацієнтка втратить можливість пройти лікування);
  • Це ставить в нерівні умови громадян, які мають право на квоту. Проїзд та проживання далеко від свого дому вимагають великих затрат, коли є успішні центри ДРТ в своєму місті;
  • Розподіл квот за теперішнім принципом  є неоправданою дискримінацією центрів, які не мають бюджетного фінансування, але мають ліцензію на виконання методик ДРТ, великий досвід і хороші тезультати;
  • Вибір центрів, яким держава довіряє проводити лікування методиками ДРТ за бюджетні кошти, повинен визначатися не відомчою належністю, а ефективністю роботи.

Безумовно, позитивною особливістю  спеціальності „репродуктолог”,  до цього часу не визнаної офіційно, є виражене бажання до професійного спілкування: фахівці клінік ДРТ майже всі знають один одного по особистим зустрічах і по публікаціях і ми цінуємо один іншого. Нас об”єднує наша професія і УАРМ. В роботі асоціації беруть участь практично всі центри ДРТ, працює ініціативна група по підготовці нової редакції багато в чому застарілого наказу МОЗ України № 24 від 4 лютого 1997 року. Кілька спеціалістів запрошувалися комітетом Верховної Ради з охорони здоров”я, материнства та дитинства до розробки закона про репродуктивне здоров”я та репродуктивні права людини і гарантіях їх захисту. Надіємося, що прийняття цього закону буде сприяти юридичному захисту до цього часу нічим не захищеної нашої діяльності.

Більшість центрів ДРТ приймають участь в наданні інформації в Міжнародний Реєстр та надають щорічні звіти в статуправління МОЗ України. Спеціалісти, які працюють в галузі репродуктивної медицини в більшості своїй є членами ESHRE – Європейської Асоціації Репродуктологів та Ембріологів, а два спеціаліста (Ф.В.Дахно і В.Д.Зукін) є представниками України в Комітеті Радників ESHRE.

Завжди сприймається позитивно те, що в нас є спільного. Проте є занепокоєність і спільна тривога:

  • Що ми творимо своїми руками? 
  • Чи не насилуємо ми природу, заставляючи всіх народжувати?
  • Чи не помститься вона нам?
  • Коли і де треба зупинитися?

Щоб спробувати знайти відповідь на ці питання, треба ретельно збирати клінічний матеріал, відкрити його для узагальнюючого аналізу, усвідомити особисту і колективну відповідальність перед конкретними людьми, яким ми обіцяємо щастя, але можемо принести біду. Всі учасники програм ДРТ повинні знати, що всі ми постійно перебуваємо в зоні ризику і навіть при самому ретельному виконанні технології, старанно дотримуючись прийнятих нормативів, не виключається можливість ускладнень, тому всім треба бути пильними, уважними  і взаємно поінформованими.

Прийде час і репродуктологія займе належне їй місце серед професій лікаря.